Вікторія Павлівна Лебедєва народилася у 1939 році в місті Люботин Харківської області в родині інженера залізничного транспорту, який у 1942 році, у складі великої групи люботинських залізничників, був заарештований Гестапо та після допитів і катувань загинув.
У 1961 році закінчила філологічний факультет Чернівецького державного університету.
З 1969 року працювала в газеті «Вечірній Харків» коректоркою, кореспонденткою відділу культури, пізніше старшою кореспонденткою відділу науки та навчальних закладів, а потім старшою кореспонденткою відділу листів і масової роботи з читачами.
У 1988 році від П.П. Сокольського та А.Б. Кагана (який встановив перший пам'ятник) дізналася подробиці про події зими 1941—1942 років у Дробицькому Яру міста Харкова.
У 1989 році опублікована нею в газеті «Вечірній Харків» стаття про трагедію Дробицького Яру «Нехай не сходить трава забуття» стала першим матеріалом на цю тему, який поклав початок формуванню громадської думки на користь створення меморіалу на місці трагедії. Завдяки її зусиллям газета щомісяця публікувала розворот про Дробицький Яр зі спогадами тих, хто врятувався, зі свідченнями очевидців, нарисами журналістів.
У 1991 році спільно з П.П. Сокольским видає книгу «Скажи, Дробицький Яре». Зміст книги складають архівні документи, а також спогади тих небагатьох, кому вдалося уникнути смерті й тих, хто знав і пам'ятав загиблих — сусідів, товаришів, колег, рідних. У 2004 році книга видана в новій редакції під назвою «Книга пам'яті Дробицького Яру».
У 1992 році за роботу над темою трагедії Дробицького Яру була нагороджена Почесною грамотою та другою премією Харківським відділенням Спілки журналістів України.
Брала активну участь у роботі громадського комітету «Дробицький Яр», висвітлюючи в пресі хід робіт із будівництва Меморіалу, організовувала та проводила масові заходи, присвячені подіям Голокосту в м. Харкові.
З 1995 року працювала в обласній науково-пошуковій редакції Книги Пам'яті України. Завдяки її пошукам у різних архівах поіменні списки загиблих у Дробицькому Яру було суттєво доповнено.
Вікторія Павлівна й зараз веде активну дослідницьку роботу, співпрацюючи з краєзнавчим музеєм міста Люботин.
| 