Вікторія Павлівна Лебедєва, журналістка газети «Вечірній Харків», у 1989 році вперше надрукувала статтю про трагедію Дробицького Яру. В архіві представлено опубліковані авторські роботи та ті, що не вийшли друком, щодо Дробицького Яру, листування з читачами, розповіді праведників народів світу та спогади врятованих. Відгуки про книги, творчість та дослідження свідчать про високу оцінку колег по перу. Наводяться численні факти очевидців трагедії Дробицького Яру, окремі з них було опубліковано вперше. Тепер для жертв, із мартирологу Дробицького Яру, що згадуються в документах архіву, вказано посилання на «Архів В.П. Лебедєвої». В архіві здебільшого містяться різноманітні документи та свідоцтва, на підставі яких створено мартиролог Дробицького Яру. Це спогади тих небагатьох, кому вдалося уникнути смерті та тих, хто знав і пам'ятав загиблих — їх сусідів, товаришів, колег, рідних. Понад 500 осіб надали інформацію про жертв Дробицького Яру, усі вони вказані на сайті. Вивчаючи архів П.П. Сокольского, вдалося встановити нові імена жертв: більше 280 чоловік раніше не були вказані в мартирологу. Тепер для жертв із мартирологу Дробицького Яру, які згадуються в документах архіву, вказано посилання на «Архів Сокольського П.П.». Це велике зібрання фотографій, документів, газетно-журнальних вирізок щодо питань, які хоча-б якось стосувалися трагедії Дробицького Яру, проєктів меморіалу, збору коштів, підготовки та безпосередньо будівництва комплексу. В архіві зібрано літературну та художню творчість, присвячену Дробицькому Яру, полемічні нотатки та свідчення очевидців, із зазначенням конкретних імен. Тепер для жертв, з мартирологу нашого сайту, які були згадані у спогадах, вказано посилання на «Архів Давидових». Стали доступними відомості про загиблих членів кількох сімей (наприклад, Давидових, Полнарьови, Шварц, Шаїс, Туніс, Трайнен і багато інших) Для кожної жертви вказано посилання на документи з Центральної Бази даних імен жертв Шоа музею Яд Вашем
|
Із архіву Лебедєвої Вікторії Павлівни
ПублікаціїВажка дорога до меморіалу.
Слобідський край, 15.12.2005 | Осмачко Анастасія Захарівна.
Вечірній Харків, 27.01.1989 | Гвоздики на снігу.
Вечірній Харків, 24.12.1991 | Пам'ятник має бути гідним.
Вечірній Харків, 27.02.1991 | Жодна людина не має залишатися байдужою.
Вечірній Харків | Просто потреба душі.
Вечірній Харків, 08.05.1999 | Інакше б не вижили.
Вечірній Харків, 12.11.1991 | Світлої пам'яті мучеників.
Вечірній Харків, 18.09.1991 | Історія однієї записки.
Вечірній Харків, 07.08.1991 | Смутні часи не стануть перешкодою.
Вечірній Харків, 07.05.1994 | Коли не знає спокою душа.
Вечірній Харків, 14.09.1990 | Совість наша — праведники...
Вечірній Харків | Лише добре ім'я...
Вечірній Харків | Там, у Дробицькому Яру | Людське життя було не варте нічого.
Вечірній Харків, 16.02.1990 | Що на світі є добро.
Вечірній Харків, 19.12.1991 | Мамо, хіба вони люди?
Вечірній Харків, 01.05.1991 | Я більше ніколи не буду єврейкою.
Вечірній Харків, 12.12.2002 | Меморіали без підтримки не збудувати.
Вечірній Харків, 01.02.1996 | Я боялася, що син збожеволіє.
Вечірній Харків, 07.08.1991 | Ми тут тому, що євреї...
Вечірній Харків, 15.12.1993 | Я теж із тих бараків.
Вечірній Харків, 06.09.1990 | Не забуду до смерті...
Вечірній Харків, 25.10.1991 | Яблука з його саду.
Вечірній Харків, 23.08.1989 | Нехай не сходить трава забуття...
Вечірній Харків, 28.07.1988 | Якщо не ми, то хто ж.
Вечірній Харків, 10.08.1995 |
|
|